Парнокопитних і непарнокопитних найпростіше розрізнити за тим, як розподіляється вага тіла між пальцями. Нижче зібрано ключові ознаки двох рядів, порівняльну таблицю та приклади тварин.
Головна різниця в будові ніг та опорних пальців
У парнокопитних опора припадає на два пальці — третій і четвертий. Вісь ноги проходить між ними, а кожен палець має роговий чохол. Разом вони утворюють роздвоєне копито, як у корови.
Кількість пальців у парнокопитних буває парною: зазвичай розвинені два або чотири. У більшості тварин із чотирма пальцями основну вагу все одно несуть третій і четвертий, а бічні пальці менші або майже не торкаються землі.
У непарнокопитних головна опора проходить через третій, центральний палець. У коня він єдиний розвинений і закінчується одним копитом. У носорогів є три опорні пальці, а в тапірів на передніх ногах трапляються чотири пальці — проте основна вісь навантаження проходить через третій.
До наземних парнокопитних належить понад 250 сучасних видів, до непарнокопитних — близько 17. Тож кількість пальців допомагає запам’ятати різницю, але для класифікації важливо також зважати на те, які саме пальці несуть вагу.
Відмінності травної системи та перетравлення їжі
У більшості жуйних парнокопитних шлунок має чотири відділи: рубець, сітку, книжку та сичуг. Корова або олень спершу швидко ковтають траву, а мікроорганізми в рубці починають розщеплювати клітковину.
Потім тварина відригує корм до ротової порожнини й пережовує його ще раз. Цей процес називають жуванням жуйки. Після повторного ковтання їжа проходить решту відділів шлунка, а в сичузі перетравлюється за участі травних соків.
У непарнокопитних шлунок простий, однокамерний. Бактерії розщеплюють клітковину переважно в задній частині травного тракту — у великій сліпій і товстій кишках. Такий спосіб травлення характерний, наприклад, для коня: корм проходить швидше, але поживні речовини з нього засвоюються не так повно, як у жуйних, тому кінь з’їдає багато рослинної їжі.
Для навчання корисно запам’ятати винятки: свині — парнокопитні, але не жуйні й мають простий шлунок; у верблюдів і лам шлунок має три відділи, у бегемотів — теж три, хоча жуйку вони не жують. Непарнокопитні не жують жуйку й не мають багатокамерного шлунка.
Розрізняйте розташування ферментації: у жуйних вона починається в передньому відділі травної системи, а в коня значна її частина відбувається в кишківнику.
Порівняльна таблиця парнокопитних і непарнокопитних
Таблиця допоможе швидко зіставити ознаки, які найчастіше трапляються в навчальних завданнях.
| Ознака | Парнокопитні | Непарнокопитні |
|---|---|---|
| Опорні пальці | Третій і четвертий; вісь проходить між ними | Третій палець; він лежить на центральній осі |
| Загальна кількість пальців | Два або чотири | Один або три; у тапірів на передніх ногах буває чотири |
| Будова копита | Роздвоєне, з двома головними частинами | Одне копито або окремі копитця на пальцях |
| Будова шлунка | У більшості жуйних — чотири відділи; у верблюдів і бегемотів — три; у свиней — простий шлунок | Простий, однокамерний |
| Місце бродіння клітковини | Переважно передній відділ, зокрема рубець у жуйних | Задній відділ — сліпа й товста кишки |
| Кількість сучасних видів | Понад 250 наземних, а також китоподібні | Близько 17 |
Для тесту спершу визначте, який палець або пара пальців є опорними. Ця ознака точніше показує належність тварини до ряду, ніж її розмір або звичний спосіб життя.
Хто належить до парнокопитних тварин
Сучасна систематика ділить парнокопитних на чотири групи: жуйних, свиноподібних, мозоленогих, а також бегемотів разом із китоподібними. Їх розрізняють за будовою травної системи й кінцівок і за спорідненістю. Ось приклади кожної групи:
- жуйні: корова, вівця, коза, олень, лось, антилопа, жирафа, зубр — вони пережовують жуйку, а в більшості з них шлунок має чотири відділи;
- свиноподібні: свиня, дикий кабан — вони мають простий шлунок і не жують жуйку, але належать до парнокопитних за будовою кінцівок;
- мозоленогі: верблюд, лама — замість масивних копит у них є мозолясті подушки на двох пальцях;
- бегемоти й китоподібні: бегемот, кити, дельфіни — бегемот жуйку не жує, хоча шлунок у нього трикамерний, а китоподібні копит не мають зовсім і належать до ряду за походженням.
Назви підгруп указують на помітні особливості тварин, але не замінюють головної ознаки наземних парнокопитних — будови опорних пальців.
Хто належить до непарнокопитних тварин
Серед сучасних непарнокопитних виділяють конеподібних, носорогових і тапірових. У кожної групи своя будова пальців.
- Конеподібні: кінь, осел, зебра, кулан. У них розвинений один третій палець із цільним роговим копитом.
- Носорогові: білий носоріг, чорний носоріг, індійський носоріг. На кожній кінцівці є три пальці, кожен із власним копитцем.
- Тапірові: рівнинний тапір, гірський тапір, чепрачний тапір. На передніх ногах у них по чотири пальці, на задніх — по три.
Ці три групи відповідають трьом родинам сучасних непарнокопитних: коневим, носороговим і тапіровим.
Типові помилки та винятки у класифікації
Коня іноді плутають із парнокопитними, бо він великий і належить до свійських тварин, як корова. Але кінь — типовий однопалий непарнокопитний: його вага припадає на центральний третій палець.
Свиня й бегемот не жують жуйку, проте це не робить їх непарнокопитними. Належність до ряду визначають за будовою кінцівок, а не за способом пережовування їжі. Свиня — парнокопитна нежуйна тварина.
Тапір має чотири пальці на передніх ногах, і через це його легко неправильно класифікувати. Та вага тіла припадає на третій палець, а вісь проходить через нього, а не між третім і четвертим. Тому тапір належить до непарнокопитних.
Найбільший виняток — китоподібні. Молекулярні та анатомічні дослідження показали, що найближчі живі родичі китів — бегемоти, тому сучасна систематика включає китів і дельфінів до ряду парнокопитних (таку розширену групу ще називають китопарнокопитними). Копит у китоподібних немає, тож за пальцями їх до цього ряду не віднесеш. У шкільному підручнику біології для 7 класу китоподібні поки що описані окремою групою, тож у навчальних завданнях орієнтуйтеся на свій підручник.
У завданнях про копитних перевіряйте не тільки число пальців, а й те, як вони розташовані та які з них торкаються землі.
