Три роки тому в моїй власній квартирі я поставив перегородку між кімнатою і гардеробною і був упевнений, що все зробив правильно. Через рік над дверним отвором пішла тонка тріщина, а ще за пів року шов розійшовся на всю висоту стіни. Коли розкрив обшивку, причина знайшлась швидко: стійки стояли з кроком майже в метр, а шов листа припав якраз на стик двох сусідніх рядів. Довелось усе розбирати і збирати заново, і тоді я вже записував кожен крок технології.
Нижче та сама послідовність, яку я тепер повторюю на кожному об’єкті. Вона підходить для звичайної житлової перегородки з листів товщиною 12,5 мм, а гіпсокартонні системи для вологих приміщень чи під важке навантаження мають свої нюанси, про які варто окремо читати в технічній документації виробника.
Розмітка і направляючі, з чого все починається
Спершу на підлозі лазерним рівнем або відбивною ниткою відбиваю лінію перегородки, потім переношу її на стелю та стіни. Саме на цьому етапі більшість помилок закладається назавжди: якщо верхня і нижня направляючі не лежать в одній вертикальній площині, перегородка вийде з нахилом, і жодне шпаклювання потім цього не сховає.
Направляючі кріпляться дюбелями, і на практиці я ставлю їх кожні 50-60 см, а не по мінімуму, щоб профіль не гуляв під час обшивки. Під профіль обов’язково клею самоклейну ущільнювальну стрічку – вона гасить передачу вібрації на стіни і перекриття, а ще прибирає дрібні щілини, через які потім гуляє пил.
- Верхня і нижня направляючі мають лежати в одній вертикальній площині
- Ущільнювальна стрічка під профіль не пропускається навіть на тимчасових конструкціях
- Крок кріплення направляючих до основи – 50-60 см
Профіль, на якому тримається вся конструкція
Під час монтажу каркаса я переконався, що якісний профіль для гіпсокартону з рівним оцинкованим покриттям і чіткою геометрією полиць змінює весь процес роботи. Він не скручується під час різання, добре входить у направляючу без люфту, а стійки після фіксації тримають вертикаль без підгонки. Для житлової перегородки використовую профіль CW у стійках і UW у направляючих, а для дверних отворів додатково беру підсилений профіль UA, який приймає на себе навантаження від полотна.
Стійки ставлю з кроком 60 см, оскільки стандартний лист має ширину 120 см і краї кріпляться рівно на кожній другій стійці. Якщо на перегородці планується важке навантаження, наприклад навісні шафи чи бойлер, крок зменшую до 40 см і закладаю в каркас додаткові дерев’яні бруски під кріплення.
Обшивка листами і правила кріплення
Перший шар листа ставлю з зазором близько 1 см від підлоги, щоб вологий шар стяжки чи миття підлоги не підтягувались краєм вгору. Потім шви сусідніх рядів зміщую відносно один одного, щоб не було наскрізної лінії стику по всій висоті стіни – саме цю помилку я допустив у першій перегородці.
Шурупи кріпильні довжиною 25 мм вкручую з кроком близько 25 см по краях листа і трохи рідше в середині. Головка має трохи втоплюватись у картон, але не продавлювати його – якщо картон надірваний, шуруп тримає погано і шпаклівка потім відшаровується навколо нього.
- Зазор між листом і підлогою – приблизно 1 см
- Крок шурупів по краях листа – близько 25 см
- Шви сусідніх рядів зміщуються, а не збігаються по лінії
Звукоізоляція і комунікації всередині каркаса
Поки лист з одного боку закритий, а з іншого ще ні, найзручніше прокласти розводку для розеток і закласти мінеральну вату в простір між стійками. Вата збільшує звукоізоляцію перегородки і робить її помітно тихішою для сусідніх кімнат, а ще не дає порожнині резонувати від ударів. Кабелі в гофротрубі закріплюю до профілю хомутами, щоб вони не гриміли всередині конструкції.
Підготовка швів до шпаклювання
Тут починається те, що визначає вигляд готової стіни. Перед нанесенням шпаклівки поверхню листів і торці швів треба заґрунтувати, щоб картон не витягував воду зі шпаклівки надто швидко, а шар тримався рівномірно. У своїй практиці використовую Ceresit CT 17 Супер – безбарвну глибокопроникаючу ґрунтовку, яка добре вирівнює вбирну здатність поверхні і дає надійне зчеплення під шпаклівку. Конкретні умови нанесення і витрату завжди звіряю з технічною картою на упаковці, бо вони залежать від типу основи.
Після ґрунтування вклеюю армувальну стрічку у шви. Спочатку наношу стартову шпаклівку на шви і місця кріплення шурупів, дочекавшись повного висихання, і лише тоді переходжу до фінішного шару по всій площині.
Шпаклювання і шліфування без поспіху
Шпаклівку наношу широким шпателем у два-три тонких проходи, а не одним товстим шаром, бо товстий шар сохне нерівномірно і дає усадкові тріщини. Між проходами витримую повне висихання, а температуру в приміщенні тримаю в діапазоні, який виробник вказує на упаковці, зазвичай від +10°C і вище. Якщо опалення вже вимкнули, а на вулиці холодно, краще перенести фінішну шпаклівку, ніж ризикувати вологістю і холодом у приміщенні.
Шліфую поверхню шліфувальною сіткою з дрібним зерном і боковим світлом від переносної лампи, бо в такому світлі видно кожну нерівність, яку при звичайному освітленні просто не помітиш. Після шліфування стіна готова до фінішного ґрунтування і фарби чи шпалер.
Помилки, яких я більше не повторюю
За кілька перегородок у мене склався короткий список правил, які економлять час і нерви.
- Не ставити стійки рідше ніж кожні 60 см і підсилювати отвори під двері
- Не складати шви сусідніх листів в одну лінію по всій висоті
- Не шпаклювати без попереднього ґрунтування поверхні листів і швів
- Не поспішати між шарами шпаклівки через бажання швидше закінчити ремонт
Що вийшло в результаті
Та перша перегородка в моїй квартирі стоїть досі, тільки вже вдруге зібрана. Тріщин немає, двері зачиняються без зусиль, а шов над дверним отвором досі рівний, хоча саме там усе колись і розійшлося. Якщо збираєтесь робити таке самостійно, залиште на каркас і ґрунтування окремий вихідний і не вважайте його втраченим. Саме ті пів дня, які найбільше хочеться пропустити, і вирішують, чи доведеться вам розкривати цю стіну ще раз.




