Надворі сніг, дерева голі, а біля вікна хтось стрибає й галасує. Це зимуючі птахи: одні живуть в Україні весь рік, інші прилітають до нас з далекої півночі, де зими ще суворіші. Синиця дзьобає насіння, горобці купаються в снігу, а на гілці горобини сидить червоногрудий снігур. Познайомимося з ними поіменно — і навчимося правильно їх підгодовувати.
Хто такі зимуючі птахи та чим вони відрізняються
Птахів, яких ви бачите взимку, ділять на дві групи. Перша — осілі птахи. Вони живуть в Україні весь рік і нікуди не відлітають: синиці, дятли, сойки, горобці, сороки та ворони. Ці птахи вміють знаходити їжу навіть під снігом, тому морози їм не страшні.
Друга група — зимові гості, яких ще називають кочовими птахами, бо вони мандрують з місця на місце. Снігурі та омелюхи народжуються на далекій півночі, у холодних лісах тайги та лісотундри. Коли там усе замерзає й корму не знайти, вони летять до нас. Для людини українська зима холодна, а для північного птаха — майже тепла.
А як називають птахів, які відлітають на зиму? Перелітними. Лелеки, ластівки, зозулі та солов’ї не вміють добувати їжу взимку, тому ще восени вирушають у вирій — у теплі краї. Навесні вони повертаються, а синиці з дятлами весь цей час були тут.
Узимку птахам загрожують і сильний холод, і нестача їжі. Щоб підтримувати температуру тіла, вони витрачають багато енергії, тому доступ до корму особливо важливий у морози. Пір’я гріє їх, як пухова куртка, а швидкий обмін речовин працює, як маленька пічка. Ситий птах витримує навіть лютий мороз.
Тому взимку пернаті тягнуться до людського житла: тут завжди є зерно, крихти чи годівничка. У сильні морози птахи розпушують пір’я й скидаються на маленькі кульки — між пір’їнами затримується тепле повітря. Дзьоб вони ховають у пір’ї на спині, а синички вночі жмуться одна до одної на гілці, щоб грітися разом. Короткий зимовий день залишає їм лише кілька годин на пошуки їжі, тому кожна знайдена зернина — на вагу золота.
Осілі птахи України: види, які живуть поруч цілий рік
Найчастіший гість біля годівнички — велика синиця. Упізнати її просто: жовте черевце з чорною смужкою, схожою на краватку, білі щоки й чорна голівка. Влітку вона ловить комах, а взимку переходить на насіння та шматочки сала, тож охоче тримається ближче до людей. Її родичку, блакитну синицю, видно по блакитній «шапочці», а чубату — по гострому сіруватому чубчику. Усі синиці спритні й сміливі: вони висять униз головою навіть на найтонших гілочках.
Поруч із будинками завжди тримаються горобці. У самця хатнього горобця сіра «шапочка» й чорна плямка на грудях, а польовий горобець трохи менший, із коричневою голівкою та чорними цятками на білих щоках. Вони збираються в галасливі зграйки й підбирають крихти та зерно. А щиглика шукайте на колючих реп’яхах: цей барвистий птах із червоною «маскою» на обличчі та жовтими смужками на крилах висмиктує насіння із сухих бур’янів.
У зимовому лісі великого строкатого дятла ви почуєте раніше, ніж побачите: його гучна барабанна дріб лунає далеко. Птах строкатий, чорно-білий, із червоними «штанцями» на черевці. Дзьобом, міцним, як долото, він видобуває з-під кори личинок, а шишки розколює у своїй «кузні» — щілині в стовбурі, куди вставляє шишку, щоб вона не вислизнула. Його сусід, повзик звичайний, — єдиний птах, що лазить по деревах униз головою, вишукуючи сховане насіння. Навіть дятел так не вміє.
Сойку впізнаєте здалеку: рожево-коричневе тіло, чорний хвіст і блакитні «дзеркальця» на крилах. Восени вона запасається на зиму — ховає жолуді під мохом і корінням дерев. Частину схованок сойка забуває, і з тих жолудів навесні виростають молоді дубки. Виходить, ця галаслива пташка садить цілі ліси.
Біля міст і сіл тримаються сорока та сіра ворона. Сорока — чорно-біла, із довгим блискучим хвостом, ворона — у сірій «сорочці» з чорною головою. Обидві кмітливі й всеїдні: їжу знайдуть скрізь. Удень на горищах і в дуплах дрімає хатній сич — маленька сова з круглою головою, а вночі він полює на мишей та щурів, охороняючи людські запаси. Садова горлиця — невеликий дикий голуб із чорно-білою смужкою на шиї — курликає біля парків і годівничок, де є зерно.
Зимові гості: птахи, які прилітають із півночі
Наприкінці листопада, коли випадає перший сніг, у наших парках і садах з’являються гості з півночі. Вони прилітають сюди лише на зиму, тому влітку ви їх не побачите. Двоє найяскравіших — снігур та омелюх.
Снігура називають живим вогником зими. У самця яскраво-червона грудка, сіра спинка й чорна «шапочка», а самка скромніша — сірувато-рожева. Ці птахи люблять сідати на гілки горобини: вони виїдають із ягід кісточки, а червону м’якоть кидають на сніг. Побачили під горобиною купу обгризених ягід? Тут обідав снігур. Ще він гризе «вертольотики» клена та ясеня і вибирає смачні бруньки на гілках.
Омелюх схожий на ялинкову іграшку: кремово-коричневе оперення, пухнастий чубчик, чорна «краватка» на горлі й жовта облямівка на кінці хвоста. На крилах у нього червоні лакові цятки, ніби краплі воску. Омелюхи прилітають великими зграями наприкінці листопада — на початку грудня і тримаються в нас приблизно до квітня. Вони ковтають ягоди омели, калини та горобини цілком, а кісточки виходять з їхнього шлунка неушкодженими — так птахи розносять насіння й «садять» нові рослини.
Чому в одні зими снігурів та омелюхів повно, а в інші — жодного? Усе залежить від урожаю ягід на півночі. Якщо там уродила горобина й калина, птахам вистачає їжі вдома. А коли ягід мало чи сніг засипав корм, зграї летять далі на південь — і тоді ми бачимо їх у своїх містах. Шукайте гостей там, де лишилися ягоди: у парках, садах і на шкільних подвір’ях.
Який корм підходить різним видам птахів
Універсальної їжі «для всіх птахів» не існує. Те, що радо їсть синиця, горобець може навіть не розглянути, а снігур узагалі не прилетить до годівнички без улюблених ягід. Тому, перш ніж сипати корм, подумайте, кого саме ви хочете запросити на обід.
| Група або вид птахів | Найкращий корм | Як правильно подати |
|---|---|---|
| Синиці та дятли | Несмажене соняшникове насіння, свіже несолоне сало | Сало підвісьте на мотузці або гілці, насіння насипте в лоток |
| Горобці, щиглики та горлиці | Просо, овес, пшениця, канаркове насіння | Зерно насипайте на сухе дно годівнички |
| Снігурі та омелюхи | Сушені ягоди горобини, калини, глоду | Ягоди розкладіть на відкритому майданчику або підвісьте гронами |
| Повзики та сойки | Несмажене насіння, подрібнені волоські горіхи, жолуді | Покладіть у простору годівничку |
Гроно горобини чи калини можна нанизати на нитку, як намисто, і повісити на гілку — найпростіша страва для зимових гостей готова. Корм насипайте потроху й дивіться, щоб він не намокав під снігом: мокре насіння швидко псується й стає небезпечним для птахів.
Чим категорично заборонено годувати птахів
Добре серце іноді шкодить: звична для нас їжа може зруйнувати травлення птаха й навіть вбити його. Організм пернатих влаштований інакше, ніж наш, тому «людські» ласощі для них — отрута. Ось чого в годівничці бути не повинно:
- білий і житній хліб — не підходять для регулярного годування: вони мають низьку поживну цінність, а запліснявілий хліб може бути небезпечним для птахів;
- солоне, смажене чи перчене сало і м’ясо — сіль руйнує нирки, а смажений жир нищить печінку;
- смажене насіння, чипси, сухарики зі спеціями та будь-які об’їдки зі столу;
- крупи з пліснявою, прогіркле насіння та прострочені продукти;
- зіпсоване, прогіркле чи запліснявіле зерно — воно може зашкодити птахам.
Якщо вдома з корму лише хліб — краще не сипати його взагалі: снігур знайде горобину, а синиця — насіння бур’янів. Замість цього вийдіть на прогулянку й назбирайте грон калини або візьміть жменю звичайного вівса — від цього птахам буде справжня користь.
Як правильно облаштувати безпечну годівничку
Годівничка — це не просто коробка з насінням, а справжній їдальний зал для птахів. Щоб вона рятувала, а не шкодила, дотримуйтеся чотирьох правил. Вони прості, і з ними впорається навіть першокласник.
- Зробіть дашок і бортики, щоб корм не замітало снігом і не зносило вітром.
- Повісьте годівничку на висоті 1,5–2 метри, подалі від гілок, звідки можуть стрибнути коти.
- Наповнюйте її щодня в один час, вранці чи перед сутінками: птахи запам’ятовують місце й прилітають до обіда.
- Зчищайте сніг, лушпиння та рештки старого корму, щоб у «їдальні» не поширювалися хвороби.
Зробити годівничку легко з пластикової пляшки чи коробки з-під соку: виріжте віконце, просуньте внизу паличку-жердинку — і ресторан для птахів готовий. Найцікавіше починається потім: спостерігайте, хто прилітає першим, хто свариться, а хто ховає насіння про запас. Записуйте спостереження в щоденник, малюйте птахів або фотографуйте їх — так народжується чудова розповідь для уроку природознавства чи шкільного проєкту.
